Стародавня Вірменія – одна з найдавніших країн на світі, з багатовіковою історією та культурою. Сакральна земля, що охоплює гори, пустелі і високогірні озера, була оселям різноманітних цивілізацій з прадавніх часів. Але коли саме з’явилася стародавня Вірменія та якими важливими подіями вона була зіпсована?
Вступ до історії Вірменії складний, оскільки дати заснування держави і початку важливих подій мають різні версії та інтерпретації. Міжнародні дослідники, історики і археологи продовжують дискусії та пошуки доказів кожної версії.
Традиційно вірменські хроніки вказують на 2492 рік до н.е. як на початок державності Вірменії. Ця дата пов’язується з іменем пра-давнього легендарного царя Ґайка, який вважається засновником Вірменії. Йому приписують створення державної організації, законів і надання Вірменії статусу незалежної країни.
Слов’янські великі міграції та формування Вірменії
Слов’янські великі міграції, які відбувалися в 5-6 століттях, мали великий вплив на формування Вірменії як нації та культури. Під час цих міграцій групи слов’янських племен з різних регіонів Східної Європи переселялися на територію сучасної Вірменії.
Це спричинило появу значних змін у складі населення та мови Вірменії. Слов’яни внесли свій внесок у культурне та мовне багатство країни, зокрема, вони стали одним із джерел формування сучасної армянської мови.
Окрім того, слов’янські великі міграції також допомогли у зміцненні політичної та військової сили Вірменії. Племена слов’ян, які оселилися в країні, брали участь у війнах та захисті Вірменського царства. Їхній внесок відчутно підсилив Вірменію, допомігши їй стати сильним та впливовим державою.
Таким чином, слов’янські великі міграції мали суттєве значення для формування Вірменії як нації та країни. Вплив слов’ян на культуру, мову та військову силу Вірменії був незаперечним, і вони стали невід’ємною частиною її історії.
Централізована держава Вірменії в першому тисячолітті
Стародавня Вірменія, яка з’явилася в IV столітті до нашої ери, розвивалася з малих племінних об’єднань в потужну централізовану державу протягом першого тисячоліття.
Процес формування централізованої держави почався під впливом єгипетсько-міфологічних цивілізацій та буквально означає “країна вболіваючого”. Згідно легенди, серед засновників держави був царук Амбірс, який в 2492 році до нашої ери вивів в каменю першу статую бога Аракса, першої божественної істоти в армянській міфології.
Протягом першого тисячоліття до н. е. централізована держава Вірменії зазнавала сильного впливу грецької, римської та партської імперій. Вірменські царі прагнули підтримувати дружні стосунки з цими державами, шукаючи захисту і сприяння в їхніх зовнішніх справах.
Однак, Вірменія також розмежовувалася від своїх сусідів певною мірою своєю культурою та релігією. Великим внеском у розвиток держави в першому тисячолітті було введення християнства як державної релігії в 301 році н. е. царем Трдатом III.
Під впливом християнства у Вірменії було засновано багато монастирів та шкіл, що сприяло розвитку освіти та розповсюдженню грамотності. Крім того, церква відігравала значну роль у політичному та соціальному житті країни.
Централізована держава Вірменії в першому тисячолітті до нашої ери була відома своїм сильним армійським потенціалом та значним економічним розвитком. З цих часів походять великі будівлі, палаці і храми, які є свідченнями майстерності вірменської архітектури.
У першому тисячолітті до нашої ери Вірменія виборола свою незалежність від іноземних вторгнень та зберегла свій національний ідентичність, що згодом стало основою для формування сучасної Вірменії.
Розширення впливу Вірменії у середньовіччі
У середні віки Вірменія зазнала значного розширення свого впливу і територіальних земель. Одним з найважливіших етапів в історії розширення було створення Вірменського царства в середині IX століття.
Під керівництвом вірменського феодала Ашота I Багратуні із армяно-аршакідської династії на кордонах Єреванського віхола вірменське суспільство об’єдналося під спільним правлінням. Вірменське царство стало сильною політичною і духовною силою по всій регіоні.
Під впливом Вірменії багато сусідніх країн прийняли християнство як державну релігію. Вірменський цар Ашот III Багратуні в Україні вважається досить значимою постаттю. Саме тому на його честь деякі міста названі його іменем. Одне з таких міст – Ашотки в Харківській області.
Вірменське царство існувало до XIV століття, коли було розгромлене Тимуром, і державна влада перейшла під контроль Османської імперії. Розпад Вірменського царства було великим ударом для впливу Вірменії на середньовічному Сході, але історичне значення Вірменії вціліло.
